Кошик
Товар доданий до кошика
Кошик
_ERROR


Journal

L`OFFICIEL HOMMES УКРАЇНА №34

КИНЕМО ВИКЛИК «ВАЖКОМУ ЛЮКСУ»

СТИЛЬ
 
18.07.2018
ТЕКСТ: ОЛЕКСІЙ НІЛОВ
 
Тягатися з ділками зі світу «важкого люкса» – це ще завдання! Тим цінніше знаходити на теренах України ентузіастів, які кинули виклик не лише відомим будинкам, а й самим собі. Отже, знайомтеся: Andy Puffin створює унікальні аксесуари, портфелі та багаж зі шкіри з ручним фарбуванням та персоналізацією, а Дмитро Демиденко першим у країні освоїв кастомайзинг кросівок та зробить апгрейд ваших снікерів – перетворить їх на витвір мистецтва.
 

Puffin’s bureau & workshop

Рік заснування: 2015

Засновник: Аndy Рuffin

Країна: Украина


Річний обіг: 

лімітований, не більш ніж 300 одиниць

Чому ваш вибір впав на створення шкіряних аксесуарів?

Це те, чим особисто мені хотілося займатись. Те, чого я не знайшов у такому вигляді, як мені хотілося б мати. Тому я постарався зібрати всі важливі для мене критерії – якість, естетика, довговічна фурнітура, ручна патина – в єдину цілісну концепцію бренду.

Кого ви вважаєте еталоном у цій ніші?

Еталоном не вважаю нікого, адже у кожного свій шлях, і створювання кумирів веде до наслідування. А це, своєю чергою, веде до втрати себе. Але можу сказати, що мені цікаві Hermes, Berluti, Campomaggi, Frank Clegg, Burberry.

Хто ваша цільова аудиторія та яке позиціонування бренду сьогодні?

Моя аудиторія – це люди, які можуть собі дозволити якщо не всі, то дуже багато, але знають ціну своїм грошам. Вони звертають увагу на дрібниці та деталі і не слідують думці оточуючих, а формують його. Їх небагато, таких людей, а скоріше навпаки. Але я й не прагну обійняти неосяжне. Я цих людей збираю по крихтах, як іскри світла, що розсипалися в темряві.

Покупці з яких країн сьогодні носять ваші вироби?

Навскідку це Франція, Бельгія, Ізраїль, Італія, Португалія, Грузія, Росія, Індія. А взагалі, на мою думку, це трохи застаріле поняття «громадянин країни»... Світ змінюється дуже динамічно і незабаром людина стане просто громадянином світу, не буде ні кордонів, ні парканів, ні ментальних бар'єрів. Це неминуче. Дивно, що багато хто цього не розуміє. Що неможливо зруйнувати кордон, якщо його немає...

Якої мети ви хотіли б досягти у цій сфері бізнесу?

Я не розглядаю свою справу з позиції бізнесу. Для мене це спосіб комунікації зі Світом. А мета має бути одна – робити цей світ кращим. Адже він того вартий. Чи не так?

Чим ви кращі за інших?

Можу лише сказати, що я не такий, як усі. І я не прагну бути як хтось або краще, ніж хтось. Адже хто знає, яким є той, кого ти вважаєш ідеалом? Може, це лише маска... Тому я сьогодні намагаюся бути кращим, ніж я вчора. А завтра – краще, ніж Я сьогодні. Все просто і без пафосу, бо це мій обов'язок - ставати краще.


Вівторок, 17 травня 2022

Частина 1. Музика у нашому житті.

Напевно, мало хто звертав увагу на те, як музика може керувати нашим життям.

Мало хто замислюється над музичним бекграундом фільмів, що викликають яскраві сплески емоцій і почуттів.. хіба професіонали. Але хто це зрозумів, той сам має можливість керувати своїми емоціями, надаючи їм необхідні забарвлення та інтонації за допомогою музики. Головне, навчитися слухати і, найважливіше – навчитися почути себе.

Ось ти йдеш прохолодним сонячним ранком, не подумавши і не визирнувши заздалегідь у вікно, у шортах і тенісці, тобі сьогодні не потрібно нікуди поспішати.. Але вчора у тебе був важкий день. Наприклад, ти цілий день просидів за комп'ютером. До пізньої ночі, бо ти не звик залишати справи незавершеними. І ось вранці, прокинувшись у звичний для свого організму час, ти на диво почуваєшся бадьорим, незважаючи на малу кількість годин сну. Ти задоволений своєю роботою і щось тебе підштовхує надвір. Наприклад, ти абсолютно не мислиш сьогоднішній сніданок без свіжого сиру. Все ніби є: і яйця, і тостовий хліб, і овочі для салату. Але без сиру сьогодні картина не малюється... Єдина умова - взяти музику з собою. Виходиш, звичайний буденний день, буденна обстановка, на вулиці метушня та безрадісні обличчя, стурбовані добуванням їжі у поті чола свого. Їм насправді здається, що вони стурбовані саме цим...

І тут втручається звукорежисер цього фільму і накладає, як йому здається підходяще тло для сьогоднішнього сюжету. Ну в сенсі, ти вмикаєш музику у своєму плеєрі. Через деякий час, режисер, вже не по звуку, а по фільму вцілому, дивлячись на це все збоку своїми немигаючими очима, каже: СТОП, ПАУЗА, бачучи якусь вловиму лише для нього невідповідність екшну до музики. Перебираючи плейлісти, він зупиняється на годящому для сьогоднішнього дня і натискаючи PLAY, дає команду МОТОР. І тут раптом на знімальному майданчику все починає рухатися, але не просто так, у хаосі, а в такт музиці! Хаос стає впорядкованим, вбираючи ритм музичного фону. І одразу оточуючі ніби підхоплюють цей ритм і тобі здається, що робітники вже з усмішкою міняють лампочки на ліхтарі, а інші поряд, скопуючи грядку, пристукують гумовими чоботями по лопаті в такт. Перехожі, що йдуть назустріч, втягують свіже прохолодне повітря ніздрями, що широко роздмухуються, і мружаться грайливим сонячним променям, як батько щасливо прикриває повіки, коли його малюк, регочучи, сліпить його сонячними зайчиками. Каблуки злагоджено відбивають по асфальту гармонію ритму, перехожі раптом одягаються у форму матросів, кружляючи навколо вас і підстрибуючи в шалених піруетах.

"Червоний мак" тріумфує, Глієр, стоячи в телескопічній колисці у формі робітника, скрипаючи лампочкою, що закручується, задоволено і ледь помітно посміхається.

Життя тече, воно все в руках свого режисера, звукорежисера, оператора. Воно прекрасне своїм хаосом, поки ніхто не намагається його впорядкувати всупереч законам природи і накласти непридатний фон, солодку попсову музику з безглуздими словами.

Оркестр гримить, диригент задоволений своїми дітьми-скрипачами та віолончелістами... Гобій, арфа, контрабас, всі знають своє місце та своє завдання. Фінальні звуки. Кінець. Оплески рокочуть. Зал оргазмує.

Ні, це не кінець, це лише перепочинок до наступного відділення.

Так!... а сир?

Понеділок, 16 травня 2022